Символікою Благодійного Фонду «СИНЕВИР» є його емблема – квадрат, зі співвідношенням довжини до ширини – 3:3, на якому на білому фоні зображена обрамлена відтінками синього, білого та чорного кольорів постать карпатського мольфара – сивочолого вусатого старця-чародія, одягненого в білу, довжелезну аж до ніг, з широкими рукавами свиту, космату гуню та кресаню, котрий сидячи тримає в правій руці задимлену люльку й зажурливо обводить своїм поглядом гірське село.
Образ карпатського мольфара асоціюється з покровителем гірського селища, котрий опікується його мешканцями, допомагає їм у скрутну хвилину, боронить від лиха.
Старець уособлює мудреця, хранителя давніх звичаїв і традицій усіх народностей, що заселяють гірські хребти Українських Карпат.
Задимлена люлька символізує мир і доброту, відвертість та щирість намірів карпатського мольфара.
“Ходить легенда, що давним-давно, ще задовго до того, як у цій місцині почали сплавляти ліс, на окраїнах села, що простягнулося вздовж ріки Талабори (Тереблі), високо в горах жив собі один самітник. Старі люди про нього казали, що він був із мольфáрів, місцевих карпатських чаклунів, тому й жив подалі від людського ока. Переповідали, що він був наділений од Бога неабияким даром: був здатен зцілювати людей та відвертати негоду. Подейкували, що коли хтось до нього збирався за поміччю, то старий вже наперед знав, хто і з якою справою до нього прийде. Як хтось, бува, захворіє, то в нього на всякий недуг знаходилося зілля, після якого хвороба зникала без сліду. А ще ходили чутки, що страшенна злива після його заклинань вщухала за мить, мов і не було!
Попри свої здійбності дід ними не хизувався й застосовував їх лише з благою ціллю. Усе життя й до самої смерті старець завжди переймався долею нещасних селян і допомагав нужденним у випадку біди, оберігав горян від природних стихій, потойбічних сил й усього злого. За це його люди поважали й називали своїм заступником.”
Наше гасло
Гаслом, яким у своїй діяльності керується наш Фонд є фраза:
Хай добрі справи витають над Карпатськими горами …
